Розпис хною по тілу, званий мехенді або, що більш сучасно, біотату, - це популярний спосіб тимчасово прикрасити шкіру різними візерунками, який відомий ще з давніх-давен. Як правило, для мехенді застосовується спеціальна хна, а не та, що використовується при фарбуванні волосся, але наскільки важливо дотримуватися цього поділу? Чи можна використовувати звичайну хну для волосся для мехенді? Що буде, якщо так вчинити? Давайте разом про це дізнаємось.
Мехенді, відоме ще як менді, - це традиційне малювання хною по тілу в арабських країнах, Індії, Індонезії, Малайзії та Північній Африці. Цьому мистецтву вже налічується близько 5000 років, і наприклад, ще в Давньому Єгипті візерунки на тілі, намальовані хною, були важливою частиною образу багатих жінок.
Малюнок у мехенді часто за старих часів мав символічне значення, а деяких країнах це актуально досі, наприклад, в Індії мехенді використовується для прикрашання тіла наречених перед весільною церемонією. Причому візерунки обов'язково використовуються спеціальні, у них зашифровуються знаки родючості, щоб у подружжя було багато дітей.
У західному світі мехенді не має релігійного чи символічного контексту, а візерунки, що використовуються в розписі, бувають будь-якими. Тут подібний розпис стали називати «біотату», щоб підкреслити використання натурального барвника для отримання тимчасових татуювань.
Хна для таких тату зустрічається у продажу зазвичай як хна для мехенді, хна для розпису, хна для тіла тощо. Вона може бути представлена як у вигляді сухого порошку хни, так і у вигляді вже готової кремоподібної фарбувальної суміші, упакованої в шприц-пакет для зручності нанесення. Подібну хну не завжди буває легко зустріти у продажу, і тому виникло питання про те, а чи можна її замінити, скажімо, тією хною, яка використовується для фарбування волосся.
Насправді і хну для тіла, і хну для волосся отримують з однієї й тієї ж рослини — лавсонії неколючої. А різниця полягає тільки в місці збору листя в кожному випадку, а також у ступені помелу: для менді використовується листя з високих гілок і перемелюється дуже дрібно, а для фарбування волосся застосовується листя з нижніх гілок, перемелене грубіше.
На практиці подібна різниця проявляється в тому, що хна для тату забарвлює шкіру інтенсивніше, ніж хна для волосся, а паста, приготована з хни для мехенді, виходить одноріднішою. І все Тож, якби раптом знадобилося замінити одну хну на іншу, то, з деякими застереженнями, це було б цілком можливо: хну для волосся, наприклад, можна додатково просіяти, а до пасти на її основі можна додати інші натуральні інгредієнти, які посилять колір.
Як правило, до подібних хитрощів вдаються для аматорського малювання хною по тілу, коли не хочеться звертатися до майстра, або коли ще немає впевненості в тому, що мехенді саме те, чим хочеться займатися. І якщо під рукою якраз є хна для волосся, то на її основі цілком можна приготувати фарбувальну пасту, за допомогою якої вдасться намалювати на тілі візерунки, що будуть триматися від декількох днів до декількох тижнів на шкірі.
Вибрати для подібної мети найкраще індійську хну — вона дає яскравіші та глибші відтінки, ніж іранська, і має дрібніший помел. Таку хну можна кілька разів просіяти, а потім змішати із лимонним соком та іншими добавками для отримання потрібного відтінку. Наприклад, в пасту з хни часто додають міцну чайну заварку (для більш темного кольору), цукор (щоб хна краще «взялася»), евкаліптову та/або гвоздичну олію, каву (розчинну або міцну заварену та проціджену) та ін. Консистенція маси має бути зручною для нанесення візерунків: не повинна ні розтікатися, ні видавлюватися грудками з туби.
Як правило, приготовленої суміші потрібно дати деякий час настоятися — від 30 хвилин до 10-12 годин. При цьому після малювання на шкірі суміш теж потрібно залишити на якийсь час для того, щоб колір ввібрався; зазвичай це 2-3 години, але з хною для волосся може бути довше, наприклад, 5-6 годин. Потім фарбу залишається видалити, після чого до остаточного прояву кольору протягом 48 годин не слід мочити забарвлену ділянку шкіри.
