Комедогенністю називають здатність тих чи інших речовин і продуктів, що наносяться на шкіру, провокувати утворення комедонів, відомих ще як чорні цятки і утворюваних в результаті закупорки пір. Давайте сьогодні розглянемо, які компоненти можуть робити косметику комедогенною для обличчя.
Поняття «комедогенної» косметики з'явилося приблизно на початку 1970-х років, коли вчені провели ряд досліджень, щоб перевірити і довести зв'язок між виникненням комедонів і нанесенням певних косметичних компонентів. Тоді теорія підтвердилася і було визнано комедогенними багато речовин, що використовуються в косметиці, але важливо відзначити, що тоді перевірка проходила на шкірі вух кролячих, що дало не зовсім правильні результати.
Справа в тому, що шкіра людини не така чутлива, як шкіра вух кролика, і не всі речовини з того самого дослідження насправді викликають утворення комедонів саме на людській шкірі. Проте поняття комедогенності з'явилося і стало розвиватися; Пізніше стали перевіряти цей параметр за допомогою вже тестування на людях, щоправда, і в цьому випадку все виявилося не так однозначно.
Перевірку проводять на шкірі спини та під оклюзивною пов'язкою, у той час як використання косметики передбачає її нанесення на обличчя без оклюзії. У зв'язку з цим результати перевірки та віднесення того чи іншого компонента до комедогенних ще не обов'язково робить його таким; все залежить від місця та способу нанесення, а також, що важливо, від типу шкіри.
Так, жирна шкіра схильніша до утворення комедонів, тому для неї набагато більше косметики буде комедогенною, ніж, скажімо, для сухої шкіри. Ось чому останнім часом косметичні компоненти перестали вважати суворо або комедогенними, або некомедогенними, а натомість придумали своєрідну шкалу комедогенності, де речовини з найвищим ризиком виникнення комедонів оцінені в 5 балів, а з найнижчим - 0.
Речовини з високою комедогенністю з великою ймовірністю спровокують появу комедонів (а в подальшій перспективі — і прищів) навіть на сухій шкірі, тоді як компоненти з низькою комедогенністю зазвичай викликають комедони тільки на шкірі з підвищеною жирністю чи взагалі не викликають. Як правило, всі висококомедогенні інгредієнти косметики мають жирову природу або мають оклюзивний ефект.
На те, чи буде якийсь косметичний продукт комедогенним, впливає не тільки наявність у його складі комедогенних компонентів, а й їх кількість, адже чим менша частка подібних інгредієнтів у складі, тим менше виражені і комедогенні властивості. Ось чому важливо дуже уважно вивчати етикетки косметики, співвідносячи факт наявності комедогенних речовин із їхньою концентрацією.
Втім, є кілька компонентів, які на загальну думку називають комедогенними. Наприклад, до таких відносяться мінеральна олива, кокосова олія, ізопропіл мірістат, цетеариловий спирт у поєднанні з цетеаретом-20, ізопропіл пальмітат, ізопротил стеарат, октил пальмітат, октил стеарат, ланолін, пропіленгліколь моностеарат, лаурет-4, пальмова олія, соєва олія, олія зародків пшениці, лляна олія, олія червоної пальми, мірістил лактат, олеїновий спирт.
Застосовувати косметику з перерахованими компонентами, особливо якщо у складі їх кілька, важливо з великою обережністю: при жирній або комбінованій шкірі ці інгредієнти взагалі не рекомендуються, а у випадку нормальної чи сухої шкіри краще провести перед повноцінним використанням тест на невеликій ділянці обличчя, щоб перевірити, чи дійсно з'являться комедони після вибраного засобу.
До речі, зверніть увагу, що серед перелічених вище компонентів, які вважаються комедогенними, є не тільки горезвісна «хімія», а й натуральні олії, тому не можна стверджувати на всі 100% що натуральні компоненти завжди некомедогенні. Справа не в походженні того чи іншого інгредієнта, а в його здатності впливати на шкіру, посилюючи скупчення себуму, відмерлих частинок епідермісу і бруду в порах.
